uk

Григорій Квітка-Основ'яненко

levensjaren: 29 november 1778 20 augustus 1843

Citaten

b4313358806citeerde uit2 jaar geleden
Я…

Він дивився на мене тупо
Очицями, повними блекоти:
— Дарма ти себе уявляєш пупом,
На світі безліч таких, як ти. —
Він гримів одержимо і люто,
І кривилося гнівом лице рябе,
Він ладен був мене розіпнути
За те, що я поважаю себе.
Не стала навколішки гордість моя…
Ліниво тяглася отара хвилин…
На світі безліч таких, як я,
Та я, їй богу, один.
У кожного Я є своє ім’я,
На всіх не нагримаєш грізно,
Ми — не безліч стандартних «я»,
А безліч всесвітів різних.
Ми — це народу одвічне лоно,
Ми — океана вселюдська сім’я.
І тільки тих поважають мільйони,
Хто поважає мільйони «я».
b0206958304citeerde uitvorig jaar
бо він у нас чоловік з ученою головою, говоре так, що і з десятьма простими головами не розжуєш
Obloko Obletchkociteerde uit2 jaar geleden
Але ж бо й донька його Мирослава була дівчина, якої пошукати. Не кажемо вже про її уроду й красу, ані про її добре серце — в тім згляді багато її ровесниць могло стати з нею нарівні, хоч і небагато могло перевищити її. Але в чім не мала вона пари між своїми ровесницями, так се в природній свободі свого поводження, в незвичайній силі мускулів, у смілості й рішучості, властивій тільки мужчинам, що виросли в ненастанній боротьбі з супротивними обставинами. Зараз з першого разу видно було, що Мирослава виросла на свободі, що виховання її було мужеське і що в тім прегарно розвиненім дівочім тілі живе сильний, великими здібностями обдарований дух. Вона була в батька одиначка, а до того ще зараз при народженню втратила матір. Нянька її, стара мужичка, відмалку заправляла її до всякої ручної роботи, а коли підросла, то батько, щоб розважити свою самоту, брав її всюди з собою і, щоб задоволити її палку натуру, привчив її владати рицарською зброєю, зносити всякі невигоди і сміло стояти в небезпеках. І чим більші трудності їй приходилось поборювати, тим охітніше бралась вона за діло, тим краще проявлялася сила її тіла й її рішучого, прямого характеру. Але попри все те Мирослава ніколи не переставала бути женщиною: ніжною, доброю, з живим чуттям і скромним, стидливим лицем, а все те лучилось в ній у таку дивну, чаруючу гармонію, що хто раз бачив її, чув її мову, — той довіку не міг забути її лиця, її ходу, її голосу, — тому вони пригадувалися живо і виразно в найкращих хвилях його життя, так, як весна навіть старому старцеві пригадує його молоду любов.

Impressies

Nataliia Klochakdeelde een impressievorig jaar
😄Hilarisch
👍De moeite van het lezen waard

Було цікаво читати. Дуже повчальна книга. Багато кумедних ситуацій. Хто любить оповідки про відьом, тому зайде на ура.

А видавництвові та особам, які завантажують книги в додаток раджу перечитувави тексти і не допускати їх до людських очей якщо там помилка на помилці.

  • Григорій Квітка-Основ'яненко
    Конотопська відьма
    • 315
    • 3
    • 5
    • 8
    uk
    Boeken
  • rosasinoradskadeelde een impressie3 maanden geleden
    👍De moeite van het lezen waard

    Julli Rudideelde een impressie5 maanden geleden
    😄Hilarisch
    👍De moeite van het lezen waard

    fb2epub
    Sleep je bestanden hiernaartoe (maximaal 5 per keer)