Економіка бідності. Як звільнити світ від злиднів

До того ж більшість із нас погодяться з економістом-філософом Гарвардського університету, лауреатом Нобелівської премії Амартією Сеном, що бідність призводить до безповоротної втрати здібностей. Він говорить, що бідність — це не просто брак грошей, це відсутність можливості повною мірою реалізувати свій людський потенціал (18).

Нижній середній клас — це ті, хто живе на 2–4 долари на день, а представники верхнього середнього класу живуть на суму від 6 до 10 доларів

нарешті, є песимісти у справі надання допомоги. Вільям Істерлі, конкурент Джеффрі Сакса з Нью-Йоркського університету, розташованого на іншому краю міста, був їхнім першим дійсно помітним представником (з двома книжками «У пошуках зростання» і «Тягар білої людини. Чому зусилля Заходу допомогли іншим породити так багато зла і так мало добра»)15. До нього приєдналася Дамбіза Мойо (авторка «Мертвої допомоги») — замбійка зі ступенем доктора економіки і досвідом у сфері інвестиційного банкінгу16. Обоє стверджують, що допомога завдає більше шкоди, ніж добра: це відбиває у людей бажання шукати рішення, які працюватимуть у їхньому конкретному середовищі, корумпує і підриває місцеві установи, а також створює вічні лобі гуманітарних інституцій, які змушені винаходити нові проекти, щоб виплачувати заробітну плату своїм працівникам, навіть коштом потенційних бенефіціарів.