Енеїда

тiм городi жила Дидона,19
А город звався Карфаген,
Розумна панi i моторна,
Для неї трохи сих iмен:
Трудяща, дуже працьовита,
Весела, гарна, сановита,
Бiдняжка - що була вдова;

що його покiйний дядько,
Парис, Прiамове дитятко,
Путивочку Венерi дав.

Еней був парубок моторний1
I хлопець хоть куди козак,
Удавсь на всеє зле проворний,
Завзятiший од всiх бурлак.

Бувають всякiї пани;
Но тiлько трохи сього дива,
Не квапляться на се вони!

А морем в бурю їхать слизько,
Човнiв нiхто не пiдкує.

Енея так вона любила,
Що аж сама себе спалила,
Послала душу к чорту в ад

Для мене бiлий свiт єсть тьмою,
Там ясно тiлько, де Еней.

Нема у серця мого сили,
Щоб я могла його забуть.

Я все для його потеряла,
Людей i славу занедбала;
Боги! я з ним забула вас.

собою стали розмовлять;
Наїлися i принялися,
Щоб по-вчорашньому гулять.
Дидона ж