Ростислав Семків,Остап Українець,Євген Лір,Ірина Пустинніков,Богдан-Олег Горобчук,Денис Яшний,Діана Клочко,Катерина Липа

Культурна експансія

Meld me wanneer het boek is toegevoegd
Dit boek lezen upload een EPUB- of FB2-bestand naar Bookmate. Hoe kan ik een boek uploaden?
Культурна експансія — це процес повільної і поступової окупації Росією українського культурного життя, витіснення з української культури питомих явищ і або їх апропріація, або заміна своїм. Кожен чув про заборони української, знає про русифікованість українського телебачення чи руйнування історичної архітектури в радянські часи. Проте значно менше людей уявляють собі масштаби цієї експансії та глибину російського впливу на кожну сферу культурного життя. Наша антологія подає багатовимірну картину агресивної поведінки Росії в українському культурному полі — від 18 століття і до сьогодні, від архітектури церков до реклами на телебаченні.
Dit boek is momenteel niet beschikbaar
208 afgedrukte pagina’s
Hebt u het al gelezen? Wat vindt u ervan?
👍👎

Impressies

  • Olga Gdeelde een impressievorig jaar
    👍De moeite van het lezen waard
    💡Heel leerzaam
    🎯De moeite waard

Citaten

  • Zoreslavaciteerde uit2 jaar geleden
    Популярними були розміщення груп будинків у такий спосіб, щоб їх було видно з космосу як певну композицію. Наприклад, найдовший будинок у Луцьку чи будинок у формі літер «СССР» та сонця в Тернополі, що більше подібне на міську легенду, але й раціонально пояснити таке розміщення будинків складно. Згодом такий підхід назвали «birdshit architecture», оскільки з висоти пташиного польоту композиція виглядає гарно, але коли спуститися на рівень людського зору, то ні зручності, ні естетики немає.
  • Zoreslavaciteerde uit2 jaar geleden
    Аж тут, у 1960-ті роки, партійне начальство похопилося: «Ой, а що це в нас тільки “Слава КПРС!” на будинках, та й то на свята? А де наше монументальне мистецтво? Ленінські заповіти забули, га?» І почали прикрашати споруди монументальними творами — мозаїками, розписами, рельєфами. Віддати належне, часто дуже талановитими й не завжди напряму пропагандистськими. У кошториси на проєктування та будівництво громадських споруд почали закладати певний відсоток коштів на монументалку. Часом те саме робили і щодо житлових будинків, тож на торцях дев’ятиповерхівок у спальних районах теж подекуди з’являлося «красіве». І корисне — бо за допомогою картинок люди могли бодай якось орієнтуватись у сірих одноманітних просторах.
  • Zoreslavaciteerde uit2 jaar geleden
    Однак існують митці, що перейшли на «темний бік сили», їхня творчість у ХХ столітті була вагомою складовою тоталітарної пропаганди. От саме їхню спадщину треба особливо старанно берегти, досліджувати та роз’яснювати широкому загалу, що не так із цими творами. Бо якщо урядовці в популістському екстазі почнуть трощити відомі й не дуже візуальні маркери «совка», ми просто не зможемо довести, чому тоталітарне мистецтво — це збочення, яке має жахати. Так би мовити, втратимо речові докази. До того ж уподібнимося руйнівникам-комунякам, та ще й виплекаємо «заборонений плід», що викликатиме хворобливе зацікавлення, як зазвичай усе заборонене.
fb2epub
Sleep je bestanden hiernaartoe (maximaal 5 per keer)