Зіпсований

Вона глибоко вдихає, а потім видихає.

— Ну, це ніби ти економиш свої сили для чогось. Стримуючись, — каже вона, притискаючись до мене й влаштовуючись зручніше. — Але це не має жодного сенсу. Життя йде лише в один кінець, і зворотного шляху немає. Чого ти чекаєш?

— Ти пам’ятаєш, як минулого літа твоя мама змусила тебе з друзями взяти нас із Тревором у похід? — питає вона. — Ти дозволяв нам робити все. Ти дозволяв нам наблизитися до краю скелі. Залазити на валуни. Ти дозволив Тревору лаятися… — Її пальці скручуються мені на спині, стискаючи мою футболку. — Але ти б не дозволив нам зайти надто далеко. Ти сказав, що нам потрібно зберегти сили для зворотньої дороги. Ось такий ти.

— Що ти маєш на увазі?

знаю. Можливо, я не зміг не залишити хоча б частинку тієї ночі. — А потім він нахилився і прошепотів мені на вухо: — А може, десь у глибині душі я завжди знав, що цей день настане.

Я посміхнулася, сльози текли по моєму обличчю. Це було ідеально. Каблучка, будинок, навіть пропозиція.

Він пообіцяв мене розлютити, але він також пообіцяв бути добрим зі мною і завжди приходити по мене.

Але мені слід задуматися… чи справді ми зможемо це зробити? Продовжувати ігри? Хвилювання? Пристрасть?

— Люди живуть не так, як ми, Майкле. — Я повернула голову, щоб знову поглянути на нього. — Вони ходять у кіно. Вони обіймаються перед багаттями…

— Я трахну тебе перед багаттям, — відповів він, обертаючи мене навколо й усміхаючись, коли я засміялася.

Але потім він притисся і тихо притулився губами до мого чола.

— Інші люди для нас не мають значення, Ріко. Ми не дозволяємо їхнім правилам стримувати нас. Що ми можемо, а що не можемо, не має значення. Хто нам завадить?

опустив руку до внутрішньої сторони мого стегна.

— А потім я зроблю все можливе, щоб нагадати тобі про те, який я добрий, щоб ти не могла перестати думати про мене, коли ми не разом.

Я втягнула повітря, відчуваючи, як його пальці стискають моє стегно, від чого в мене вже починає пульсувати.

— Це означає, що ти збираєшся закінчувати коледж, але я з повагою прошу, щоб, коли приходитимеш додому, ти спершу бралася за мене перед домашнім завданням, — продовжив він, проводячи великим пальцем по моєму клітору крізь трусики. — І це означає, що тобі доведеться постійно оглядатися через плече й здогадуватися, що я маю в рукаві, тому що я завжди приходитиму по тебе.

А потім піднявся його інший кулак, і я широко розплющеними очима дивився, як він розкрив пальці, і переді мною щось блиснуло. Я перестала дихати, коли він надягнув каблучку на мою ліву руку і продовжував шепотіти мені на вухо:

Вона підійшла до мене, знову взявши моє обличчя.

І я подивився в її блакитні очі, знаючи, що це завжди мене переслідуватиме. Що якби вона так і не сплила? Що б я робив?

Я ковзнув рукою навколо її шиї, а другою обхопив її талію, взяв її губи своїми й поцілував так глибоко, що жар її рота наповнив усе моє тіло.

Я міг би цілувати її вічно.

Торкнувшись своїм чолом її чола, я провів великим пальцем по її обличчю, пестячи його.

— Я люблю тебе, Ріка.

Я завжди тебе любив.

Вона розпливлася в усмішці, сльози текли по її обличчю, коли вона обняла мене за шию і притягнула до себе. Я міцно стиснув її, уткнувшись обличчям у її волосся, не бажаючи її відпускати.

Після всіх років і всіх моментів, коли я повинен був здогадатися, знадобилося, щоб її ледь не вбили, щоб я зрозумів, що вона значила для мене. Щоб я усвідомив, наскільки вона була вкорінена в кожну

Вона була всюди. Завжди і всюди. Роки за роками, а вона все не йшла. Кожного разу, коли я закривав очі, вона була поруч.

Я відчуваю те саме.

Шістнадцятирічна і дивиться на мене, наче на Бога.

знала ти, що коли йому було дванадцять його мати почала його трахати?

Моє серце забилося, і я перевела очі на Тревора, жах пронизав мене.

Що?

— А коли йому було п’ятнадцять, — продовжував Тревор, — він побив її до

потім раптом широко розплющила очі, відчувши, як палець Майкла торкається мого жиаота, рухаючись вперед і назад, приємно та повільно.

О, Боже.

Я не могла нічого вдіяти. Вигнула спину, втиснувшись у нього своїм задом, і дивилася вперед на вантажівки, що й далі їхали на нас.

Я почула його стогін, а потім відчула те, як його телефон вдарив мене по щиколотці, коли він його впустив. Його рука облишила мій живіт і піднялася, щоб обхопити мою шию, притягаючи мене ближче, а його інша рука стискала мою талію.

— Припини це, — прошепотів він мені на вухо, задихаючись. — Ти зводиш мене з розуму.

Його рука міцніше вхопила мою шию, і я затисла нижню губу між зубами, відчуваючи пульсацію його дихання на шиї та чуючи голос у вухах.

Бляха. Я звивалася, незважаючи на його попередження.

А потім я здригнулася, відчувши, як чиясь рука обвиває мою шию і тягне назад, втискаючи у тверді груди, та почула шепіт біля вуха:

— Ти хтива маленька сука, — голос Деймона аж кипів. — Ти мало не дала йому прямо тут, перед нами.

Я зціпила зуби й подивилася прямо перед собою.

— Я мріяв про ці губи, — тихо сказав Деймон мені на вухо, нагадуючи мені про себе. — Ти вже вмієш смоктати член, Ріко?