Таємниця Золотого ключика

лялькар, — і таємниця золотого ключика так і залишиться на дні цього ставка…» З такими думками майстер востаннє вийшов на середину мосту, кинув на ставок прощальний погляд, дістав із кишені останню жменю срібних монет, кинув їх у воду й похнюплений побрів до себе додому, у місто майстрів, зупиняючи дорогою старі

заполонили всі його думки, і лише щебетання птахів, що лунало звідусіль, і яскраві барви природи інколи відвертали його увагу.
Раптом, проїжджаючи мостом через ставок, карета різко зупинилася, і майстер побачив попереду банду розбійників, котрі несподівано перегородили йому дорогу.