Валентина Кохан

монітори, що транслювали різні події. На столах знаходилось якесь обладнання й стояло по одному монітору звичайного розміру. У центрі кімнати стояв якийсь химерний прилад, схожий на термінал із сенсорним дисплеєм. Між рядами були широкі проходи, уздовж яких стояли крісла з високими спинками.
Дівчинка пройшла вглиб цієї кімнати і сіла в одне з крісел. У моніторі навпроти вона впізнала хлопчика, якого вчора бачила в ігроленді. Зусібіч на Катрусю дивились усміхнені обличчя: люди на екранах обіймалися, святкували родинні свята, відпочивали чи просто читали дітям казку перед сном.
«Та що це за місце?» — ніяк не могла збагнути дівчинка. Вона уважніше роздивилася

Ми даємо їм те, що вони люблять найбільше — свободу. Вони вільні гратися, не ходити до школи

Вони вільні гратися, не ходити до школи, харчуватись улюбленими солодощами — їм більше нічого не потрібно.