Країна неслухняних дітей

Зникнення дітей

Данилко саме сидів у своїй кімнаті, коли на стіні з’явилося яскраве сяйво й утворилася діра.

Напередодні його мамі зателефонувала класна керівниця і вкотре поскаржилася на поведінку Да-
нилка. «Намастив крейдою стілець!» Пф! Могли б уже звикнути. Це вчетверте за цей місяць.

Хлопчик узагалі не вважав крейду на стільці чимось жахливим. За чотири роки його навчання школа бачила більш вигадливі витівки від Данила Бійчука

У імбирців і дітей було кілька хвилин, щоб попрощатися. Усі обіймалися, обмінювалися адресами та номерами телефонів, обіцяли, що відтепер назавжди змінять свою поведінку.
5, 4, 3, 2, 1… Діти зникли так само, як і з’явилися, — їх засмоктало у світловий тунель.

— Повернемо, — щасливо всміхнулась імператриця. — Ці діти розкрили нам таємницю природи любові: що більше ти ї ї віддаєш, то більше ї ї з’являється у твоєму серці.