Ми проти вас

Ти розбитий об скали після першої частини і ледь живий, тремтячими руками береш в руки цю частину… сподіваєшся, що тут буде надія, полегшення і щастя, як в дитячих казках. Але ні… нова трагедія менш страшна, розбиває тебе трохи менше, але важкість нікуди не дівається. Проте, якщо ви думаєте - читати чи не читати - то ця книга є однією з найсильніших історій в вашому житті. Тож, вибору нема, тільки читати

"Ведмеже місто" мені сподобалося НАБАГАТО більше. Автору дуже гарно вдавалося передавати ставлення людини до спорту у першій книзі, а у другій саме цього не вистачило. Як на мене, перша книга - про хокей та спорт, а друга - просто побутовий роман. Політична складова - абсолютне не для мене, пісні Майї - хороші, але це не те, що ти очікуєш бачити у книзі про ХОКЕЙ, надто багато другорядних історій, які, на мою думку, абсолютно зайві. Ну і кінцівка залишає бажати кращого. Звичайно, я читатиму третю книгу (для того щоб ознайомитися з усією трилогією), проте дуже засмучуся, якщо вона буде схожа на цю частину. Якщо "Ведмеже місто" - це 9/10, то "Ми проти вас" - максимум 5/10. Я не кажу, що це погана книга (я під час читання і плакала, і сміялася, і злилася, і раділа), але перша частина поставила надто високу планку, до якої ця - не дотягує.