Шантарам

Дорослішати — це й означає навчитися боротися зі стражданнями. З віком ми втрачаємо ілюзії і усвідомлюємо, що щастя буває рідко і швидко минає. Це нас вражає, причому що дужче вражає, то дужче ми страждаємо. Можна сказати, що страждання — це свого роду гнів. Ми обурюємося від того, що нам завдає болю життя. І це обурення і гнів ми і називаємо стражданнями. Звідси ж, до речі, випливає і фатальна доля героя.

покремсають на дрібні кавалки

ти вискіпала цього бевзя

додавало закладу особливого лоску

Заносилося вже на вечір

«Істина — це нахаба, яка до всіх чіпляється, а вони вдають, ніби їм це подобається»

Чоловік присів, щоб сходити до вітру, за сумнівним укриттям у вигляді тарілки супутникової антени.

життя зійшло на манівці

У будь-якому житті, хоч як убого чи, навпаки, яскраво прожите воно було, наймудріша невдача, а найясніша печаль. Завдяки стражданням і поразкам, цим нашим ворогам, яких ми боїмося і ненавидимо, ми набуваємо мудрості, тож вони мають право на існування.

Коли ми по-справжньому любимо когось, то понад усе боїмося, що він розлюбить нас. А насправді нам треба боятися, що ми розлюбимо його, коли він помре і покине нас.